Кожного дня ми втрачаємо смак життя

Більшість розпочинають свій день не з звичної посмішки світу і спілкування з рідними, а перевірки електоронки та повідомлень на своїх сторіночках, перегляду стрічки новин і, головне, нарікань на новий день, який не встиг ще нічим завинити, після чого з поспіхом усі збираємось і  біжимо, щоб встигнути на потрібний № маршутного таксі, але все одно запізнюємось, нервуємо, чекаємо на інший в якому їдемо у тісних обіймах з незнайомцями, приїжджаємо на роботу/навчання, продовжуємо все проклинати, назад знову їдемо міцно притискаючись до незнайомих людей, приїхавши вечеряємо із найкращим другом, комп'ютером чи смартфоном, і лягаємо спати, щоб знову проклинати наступний день. І так кожного дня… Ми самостійно вбиваємо наше життя, ховаючи його в рутину, перестаючи цінувати і насолоджуватись простими речами, які ми отримуємо безкоштовно.
Ми втарчаємо щастя вечірніх прогулянок, від яких захоплює подих, простого спідкування з людьми дивлячись їм у вічі, а не на бездушний монітор та щирих посмішок оточуючих, ми втрачає смак життя, який ніколи не зможемо повернути. Адже з роками наше сприйняття світу буде змінюватись, накопичуючи на собі осад невдач та поразок чим зробить нас безпечними.
Саме тому кожен має усвідомити, що життя не вічне, воно короткоплинне і ми мусимо спішити відчути його справжній смак, насолоджуватись ним у будь-якому віці, а не відкладати  на потім, адже потім може так і не настати…

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте