Скільки в нас часу?

Зазвичай, всі говорять, що час іде дуже швидко і ми втрачаємо його безповоротно. Але чи дійсно це так? Безперечно, час  ми не зможемо повернути, якби цього не хотілося, а от про те, що він іде дуже швидкого, готова не погодитись.
Пропоную згадати мить найбільшого щастя, правда, це лише мить? Час коли ви прогулюєтесь із коханою людиною, друзями, чи час коли ви відпочивоєте з хорошою компанією, або ж навіть якщо ви їде з цікавим подорожнім, то скільки б у вас не було часу, все одно його буде мало, чи мить, коли ви приїхала додому, де давно не були,  і сіли розмовляти з мамою.
А тепер згадаємо миті коли ви когось чекаєте або кудись запізнюєтесь, або ж знаходитесь поза зоною свого комфорту у стресовій ситуації, чи коли ви з кимось посварились. Це вже ж не можна назвати митями, тоді секунди перетворюються на нестерпні хвилини і момент очікування змушує нас нервувати.
А пам'ятаєте дитинство, коли дні здавались нам довгими, а роки нескінченнми? Протягом дня ви встигали скільки спробувати нового, пережити десятки емоцій і просто насолодитьсь життям, ставши ж дорослими, нам не вистачає дня, для виконання усіх справ, хоча ми займаємося рутиною, а кількість пережитих емоцій зменшилась у рази. Саме такий дивовижний парадок виникає з часом.
Час це дивовижна річ, яку не можна однозначно визначити, але нам варто усім пам'ятати про нього одне. Ми ніколи не зможемо повернути час назад, ми мусимо поспішати робити все в цей момент і не відкладати на потім, адже іноді життя повертається так. що потім не настане ніколи, а жити із жалем, що ми чогось не зробили, нестерпно. Давай те виховувати в собі людей, які поспішають жити і насолоджуються кожною хвилиною, беруть від нього усі найкращі емоції і не бояться робти те, що хочуть.